100 днів у школі

Час іде пришвидшеним кроком. Впевнено ставить кам’яну стопу назустріч новому і невідомому. Він іде  не озираючись, без жодної можливості повернутися назад. Час йшов дуже впевнено, адже знав: у світі немає нічого, що не підкорялося б йому.

Підвести своєрідний підсумок прожитому і вивченому,зібралися першокласники Вишнівчицької ЗОШ. Під керівництвом своєї вчительки вони влаштували справжнє свято” 100 днів у школі”. Метою цього виступу було перевірити,  чого навчилися першокласники за 100 днів у школі.

Для цього було обрано відповідне журі.  Як і будь – яка контрольна робото, це свято теж  мало свої правила. Вчителька першокласників роздала членам журі хмаринки і сонечка, виготовлені дітьми. За кожну правильну відповідь, гарно розказаний вірш чи виконану пісню учні отримували сонечка, а за помилки або неуважність – хмаринки.

Ознайомившись із всіма правилами, першокласники приступили до роботи. Спочатку діти розповіли про свої враження від школи, заспівали декілька жартівливих пісень і поділилися  планами щодо свої майбутніх професій. Потім до учнів звернувся ведучий цього свята, одинадцятикласник В. Гурняк. Він ознайомив  першокласників  з  п’ятьма  головними правилами кожного школяра. Та несподівано на святі з’явилися  чарівні гості. Пізнайко, Горішок Знань і Баба Яга прийшли , щоб поспілкуватися з учнями. Звичайно, Баба Яга не повірила, що першокласники вже все вивчили і запропонувала їм виконати завдання. Отож, учні відгадували загадки, грали у гру” Так чи Ні”,” Я почну, а ти продовжуй”, виконували математичні вправи. Побачивши відмінні знання першокласників, Баба Яга покинула свято.

На завершення до учнів звернувся ведучий, який запропонував їм дати “ Клятву учня початкової школи” і вручив їм “посвідчення першокласника”.

Однак, вирішальне слово залишалося за журі. Саме воно мало дати оцінку роботі школярів. Якою ж була радість учнів, коли вони побачили, що у кожного з них максимальна кількість сонечок.

Також до присутніх звернулася  директор школи Винницька З., яка подякувала за чудово проведений захід.

Але, напевно, найбільше за перебіг цього святі хвилювалася його організатор, вчителька першокласників Папарига С. Адже, саме вона посіяла перші зерна науки у серця 11-ох учнів. Світлана Григорівна вклала у душі своїх вихованців любов до знань і бажання вчитися.

Час знову йшов пришвидшеним кроком. Однак, йшов він вже не так впевнено. Адже знав: єдине, що йому не підвладне  – це справжні знання.